Епізод 188: Василь Симоненко, 6 липня 1963 року

Зі щоденника Василя Симоненка (1935–1963), українського поета і журналіста, у липні 1963 р. – власного кореспондента «Робітничої газети» в Черкаській області:

Не знаю, чи це кожному властиве, чи тільки зі мною таке буває. Часто сумніви нищать будь-яку впевненість в своїй мужності. Я не знаю, як триматимуся, коли посиплються на мою голову справжні випробування. Чи лишуся людиною, чи жах засліпить не лише очі, а й розум? Втрата мужності – це втрата людської гідності, котру я ставлю над усе. Навіть над самим життям. Але скільки людей – розумних і талановитих – рятували своє життя, поступаючись гідністю, і, власне, перетворювали його в нікому не потрібне животіння. Це найстрашніше.

Душа прагне потрясінь, а розум боїться їх.

Минулої неділі ми були в Одесі, де місцеві твердолобі натішили нас своїм ідіотичним жахом: аби чого не сталося. Фактично нам заборонили виступити на Шевченківському вечорі. Виходить, Тараса дехто боїться досі. Обивателі від революції.

(Василь Симоненко, Краще знати про що пишеш. Статті, рецензії, виступи, листи (Харків: Фоліо, 2023), с. 184)