Зі щоденника Анатолія Гарматюка (1936–2006), українського письменника, у 1956 р. – студента Київського політехнічного інституту:
[...] Тепер коротко про те, як відзначили моє двадцятиріччя. Це якраз було в суботу. Ми перед цим одержали стипендію. Я взяв сотню карбованців, купив п’ять пляшок вина, трошки закуски, а решту дав Несторові, щоб він купив з кілограм ковбаси. Нестор пішов, купив зо два кіло першосортної ковбаси, ще пляшку вина, яблук. Тих грошей, що я йому дав, не вистачило б і на половину цих закупок. Взагалі, як я переконався на багатьох вчинках Нестора, у нього надзвичайно хороший, товариський характер і дуже чуйна душа. В цьому відношенні я повинен брати з нього приклад.
Так от, зібрались ми в «кубрику» всі, крім Юри Самцова, що поїхав до своєї Галі. Якраз нагодився і Федя Нагнибіда. Запросили і його до столу. Перший тост підняли за іменинника. Далі пішли тости на різні теми. Потім співали, навіть танцювали під радіо. Взагалі, настрій був дуже хороший.
(Миті життя гумориста і сатирика Анатолія Гарматюка. Спогади (Вінниця: О. Власюк, 2008), с. 55)
