Епізод 46: Іван Боберський, 15 лютого 1919 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Івана Боберського (1873–1947), українського педагога і громадського діяча, у лютому 1919 р. – референта пропаганди у Державному секретаріаті військових справ ЗУНР, який перебував у Станіславові:

Бубела домагався, щоб часть карт лишити в «Д. С. В. С.» [«Державному Секретаріяті Військових справ»]. Я вислав хорунжого Антона Федорюка з паками карт і часописей до Ходорова. Ходив я на дворець з Ковтуном. Ми начислили 36 пак часописів і 5 пак карт. Відтак перейшов я на дворець з Федорюком і пояснив, як має поступити. В бюрі Бубели рішили ми в трійку: Бубела, Пачовський і я, що радіо треба піддавати цензурі, а до окружної команди треба вислати листок, що цензуру «Вістника» і «Стрільця» виконує «Д. С. В. С.». Міністер внутрішніх справ д-р Макух прислав жадання, що ці дві часописі підходять так само, як і інші часописі, під критику цензора.

Пополудні нараджувався я з Буцманюком, який є з фаху академічним малярем, а тепер референтом не малярства в републіці, але залізниць, про однострій війська, про шапку і відзнаки. В цій нараді брав участь сотник Герасимович Гриць, інтендант, бо ж він має опісля доставити все, що належить до військового одіння. Познаки степенів, чи там відзнаки, які передумав був Лев Лепкий, дав я вже нарисувати і рисунок викінчений. Вони приходять на рукави, так що не впадають в очі. Але ховають соромливо. Це сталось під впливом ворожнечі, яку поширили московські большевики до офіцерів. Ця ворожнеча якимсь легким подувом переноситься сюди. Познаки на рукавах нікого не відріжняють, в товпі не можна рукавів видіти і степенів старшинства немислимо зауважити. Старшинські відзнаки мають однак впоїти карність.

Десь по 4-тій прийшов маляр Осип Курилас. Разом з різбярем Бринським, ми в трійку переговорили знову однострій, особливо шапку і познаки на ковнір. Курилас приніс свій помисл на означення степенів. Я просив, щоб виконав на рисунках: 1. Начерк шапки 2. Начерк степенів після його помислу 3. Познаки після начерку Лепкого. Бринський має викінчити відзначення: 1. Тризуб 2. Медаль.

[...] З друкарні прийшло вже число 6 з датою 15-го лютня 1919 на чотирьох картках. Містить одинайцять ріжних рішень. Головний є розпоряд про спосіб, як орудувати поїздами, щоб не було задержки в перевозі людей і товару; важний є розпоряд про полеві суди. Заведено їх 3.XII.18. Полевий суд для фронту повстав 18.I.19 при Начальній команді, а тепер 28.I. творяться полеві суди при групі «Північ», групі «Південь», групі «Львів». Визначені є карні заведення для засуджених. Розпоряд про розділ цивільної і військової влади в тіснійшій воєнній области і ширшій воєнній области, н. п. інтерновання переводять військові власти. Розпоряд про звільнення людей від військової служби, потрібних до громадянських урядів, зарядження, як переводити займу (реквізицію), зарядження, щоб пильнувати телеграфи і телефони, які ушкоджують якісь незнані справці, два накази про духовників і їх обов’язки, приказ, щоб сапери збирались в саперськім коші в Стрию, розпоряд про побори поворотців з польської неволі.

(Іван Боберський, Щоденник, 1918–1919 рр., упорядник Юрій Мицик (Київ: Видавничий дім «КМ Академія», 2003), с. 132–133)

Ілюстрація: поручник Галицької Армії, лютий 1919 р. Малюнок Богдана Піргача.