assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Василя Галяса (1921–2006), українського історика та бібліографа, у 1943 р. – військовослужбовця Червоної армії:

Цікава служба в командира Ізвекова, старшої телефоністки Тані Гальченко та старшого розвідника Володі Блюденова. Вони й сплять вкупі, причому Таня посередині. Ця дівчина нічого не соромиться. Вона фактично є Ізвекову за жінку. Володя ж у них наче син. Він такий проворний, що часто для гурту щось украде з машин, які везуть продукти до Новоросійська. Сьогодні Володя примудрився принести цілий бідон коров’ячого масла. Іншим разом він приносить хліб або макарони, так що вистачає не тільки їм трьом, а й усім із десятка, що знаходиться в нашій землянці.

(Василь Галяс, Щоденник, 1933–1946, упорядники: Олександр Галяс, Раїса Краєва (Галяс) (Одеса: Бондаренко М. А., 2019), с. 229–230)


assassins_cloak: (Default)
Зі щоденника Євгена Чикаленка (1861–1929), українського громадського діяча, землевласника, у 1913 р. – мешканця Києва, видавця газети «Рада»:

Невідомий автор прислав оповідання «Невдячний», підписане псевдонімом «Темний». Оповідання це зробило на мене вражіння, що автор людина талановита і, коли це його перша праця, то треба сподіватись, що ми матимемо нового талановитого співробітника.

По
деяких рисах мені здалося, що написав його або Васьківський, або Майорський, наш бувший секретар, що тепер у Москві на сільськогосподарських курсах, але сьогодні Васильченко сказав нам, що це оповідання написав його молодший брат.

Я дуже радий, що автор цього оповідання – нова людина в літературі: значить, буде ще один письменник з хистом. Може, з нього й не виробиться видатний повістяр, але видно, що у людини є здатність писати, тим паче, що, як каже Васильченко, нічого автобіографічного в цьому оповіданні нема, отже, воно результат творчої фантазії автора.

До речі, розкажу, як виник один з талановитіших наших новелістів С. Васильченко. Якось прислав нам з м. Ічні Прилуцького повіту своє перше оповідання невідомий нам Степан Васильович Панасенко, але просив не друкувати його прізвища. Прочитавши це оповідання і побачивши, що автор його, безперечно, талановита людина, ми зараз же надрукували те оповідання, підписавши його псевдонімом С. Васильченко. А я звернувся до нього з листом, в якому, розхваливши його оповідання, раяв писати далі й запитував його, хто він по соціальному становищу, якого віку та просив його зайти до редакції познайомитись, коли він може часом буде у Києві.

Минуло багато часу, а від Васильченка нема ніякої відповіді, тоді я написав до нього, що коли він не відповість на мого листа і не приїде до Києва, то я сам поїду в Ічню й розшукаю його.

Через кілька день я дістав від нього листа, в якому він написав, що він родом козак, по скінченню Учительського інституту учителював в ріжних місцях України, але 1905 року попав у тюрму і тепер сидить вдома без посади, без грошей і без одежі, а тому й не має змоги приїхати до Києва.

Піславши йому трохи грошей, я запропонував йому посаду відділовода в «Раді», розказавши, що у нас на таких посадах працюють студенти; якось живуть і вчаться по вищих школах, то й він зможе жити і вчитись, коли не у вищій школі, то самотужки, користуючися бібліотеками, яких у Ічні нема.

Через якийсь час Васильченко приїхав до Києва і, ставши відділоводом у «Раді», писав оповідання, п’єси, з яких його водевіль «На перші гулі» став одним з найпопулярніших на українській сцені, а величенький том талановитих оповідань вийшов уже в кількох виданнях.

З цього видно, що ми не тільки не відштовхували свіжих талановитих сил, а навпаки, вишукували їх і намагалися притягнути до праці в газеті.

(запис передатовано відповідно до григоріанського календаря)

(Євген Чикаленко, Щоденник (1907–1917) (Київ: Темпора, 2011), с. 270–271)


Profile

assassins_cloak: (Default)
Плащ убивці

July 2025

S M T W T F S
   1 2 3 4 5
6 7 8 9 10 11 12
13 14 15 16 17 18 19
20 21 22 23 242526
2728293031  

Syndicate

RSS Atom

Most Popular Tags

Style Credit

Expand Cut Tags

No cut tags
Page generated Jul. 24th, 2025 08:47 am
Powered by Dreamwidth Studios