![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
Зі щоденника Михайла Коростаренка (1910–1988), українського юриста, викладача, у квітні 1941 р. – директора астрономічно-метеорологічної обсерваторії на горі Піп Іван:
В обсерваторію прибув 3 квітня. Співпрацівники зустріли мене радо. Два дні я почував себе кепсько, ходив напівхворий.
Зробив повідомлення про поїздку. Всі розчаровані з приводу відпустки, думали: дадуть два місяці, а виявилося – лише один. Взагалі за час моєї відсутності погіршився моральний стан. Посилилась боротьба за вихідні й 8-мигодинний робочий день. Це все виходить від профорга Захарченка.
Весь час думав над тим, з чого починати підтягати дисципліну. Завтра вирішу.
Березень видався місяцем буранів, заметілей і хуртовин. Багато днів із вітрами більше 40 метрів на секунду. Та Павлик, Сіма й Маруся добре впоралися зі своєю роботою.
Особливо Павлик. Він виконував обов’язки старшого техніка і трудився сумлінно й чесно. Коли в нього відкрилась кровотеча й він лежав у постелі, вахту тримали вдвох Сіма й Маруся.
Звіт за місяць склав 3 квітня. Отже, група метеорології, її молоді фахівці ростуть і міцніють. Аерологи впродовж місяця вдало випускали 25 радіозондів, а це винятково велике досягнення (раніше випускали тільки по 16). Юрков скаржився на тяжку працю; до того ж, висловлював претензії. Я йому запропонував покинути обсерваторію, і він подав заяву, мотивуючи свій відхід так: «Через те, що в обсерваторії доводиться працювати з 7-ї години ранку до 18-ї, а також через те, що змушують носити на плечах вантажі (хіба це не злочинність?), – прошу мене звільнити...». Думаю: хай іде. Правда, резолюції не наклав.
Останнім часом в обсерваторію надходить безліч листів із різними запитами: із Львівського університету професори Рибка й Тильчак просять вислати їм матеріали з метеорології; пишуть із Московської обсерваторії тощо. Приємно, що наша робота має науковий інтерес.
Ілюстрація: обсерваторія на горі Піп Іван («Білий слон») наприкінці 1930-х рр.
