Народився Байзелл Шон у родині шотландських фермерів у 1970 році. Вчився в коледжі на правознавця, проте диплом так і не отримав. Шукав себе, працюючи в різних , але все було не те. У 2001 р. йому запропонували купити книжковий магазин. Магазин мав давню історію і Шон вирішив дати йому друге життя. Так він став власником найбільшого в Шотландії магазину вживаних книг. Магазин має понад 100 тис. пр. книг і офіційно визнаний «Національним книжковим містом». Про те, як це бути власником книгарні у сучасному світі, коли інтернет-магазини захопили усю аудиторію читачів, він розповідає у своїй книзі «Щоденник книгаря».
Автор описує один рік із життя крамниці. Розповідь розпочинається з епіграфа, який натякає, що праця книгаря не так вже легка, як може здатися: «Чи хотів би я стати книгарем de métier? Загалом – попри ласкавого роботодавця і певну кількість щасливих днів, проведених у книгарні - ні». (Джордж Орвелл «Спомини із книгарні». Лондон, листопад 1936 р.)
В подальшому Шон розповідає про те, що іноді мрії розбиваються об сувору правду життя: «Це тверезе попередження наївняків, як я, що досі вірять, наче продавати старі книжки – це ідилія: сиди собі у кріслі при каміні, поклавши ноги в капцях на ослінчик, пали люльку, гортай «Історію занепаду та загибелі Римської імперії» Гіббона й точи велемудрі розмови з милими ексцентричними покупцями, які радо розстаються із грошиками. Правда разюче відрізняється від цього образу. З усіх Орвеллових спостережень у тому есеї найвлучніше, на мою думку, звучить так: «Чимало наших відвідувачів належать до тієї людської породи, що де завгодно завдає клопоту, але особливо розперізується в книгарні».
Він ще раз доводить, що праця в книжковій крамниці приносить безліч проблем – це і невдоволені покупці і дивні вимоги, і просто чудернацькі люди, які ходять по таких крамницях. Але є в такій праці і щасливі моменти, це коли приходять люди дійсно закохані в книжки, які дуже натхненно підходять до вибору літератури. Все це приносить багато клопоту, але ніяк не впливає на заробіток грошей. Тому Шон постійно переймається щодо виживання своєї крамниці. Ось який відгук на цей роман був написаний у виданні «Guardian»: «У дивовижному сардонічному стилі Байзелл розповідає про повсякденну боротьбу за існування: спілкування з працівниками, вражаюча різкість клієнтів, тривога, яку він завжди відчуває, коли проходить повз небажані книжки».
Автор «Щоденника книгаря» дає читачам можливість опинитися в круговороті подій, якими живе книгарня і відчути атмосферу книжкового життя.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2025-01-13 01:19 am (UTC)Автор описує один рік із життя крамниці. Розповідь розпочинається з епіграфа, який натякає, що праця книгаря не так вже легка, як може здатися: «Чи хотів би я стати книгарем de métier? Загалом – попри ласкавого роботодавця і певну кількість щасливих днів, проведених у книгарні - ні». (Джордж Орвелл «Спомини із книгарні». Лондон, листопад 1936 р.)
В подальшому Шон розповідає про те, що іноді мрії розбиваються об сувору правду життя: «Це тверезе попередження наївняків, як я, що досі вірять, наче продавати старі книжки – це ідилія: сиди собі у кріслі при каміні, поклавши ноги в капцях на ослінчик, пали люльку, гортай «Історію занепаду та загибелі Римської імперії» Гіббона й точи велемудрі розмови з милими ексцентричними покупцями, які радо розстаються із грошиками. Правда разюче відрізняється від цього образу. З усіх Орвеллових спостережень у тому есеї найвлучніше, на мою думку, звучить так: «Чимало наших відвідувачів належать до тієї людської породи, що де завгодно завдає клопоту, але особливо розперізується в книгарні».
Він ще раз доводить, що праця в книжковій крамниці приносить безліч проблем – це і невдоволені покупці і дивні вимоги, і просто чудернацькі люди, які ходять по таких крамницях. Але є в такій праці і щасливі моменти, це коли приходять люди дійсно закохані в книжки, які дуже натхненно підходять до вибору літератури. Все це приносить багато клопоту, але ніяк не впливає на заробіток грошей. Тому Шон постійно переймається щодо виживання своєї крамниці. Ось який відгук на цей роман був написаний у виданні «Guardian»: «У дивовижному сардонічному стилі Байзелл розповідає про повсякденну боротьбу за існування: спілкування з працівниками, вражаюча різкість клієнтів, тривога, яку він завжди відчуває, коли проходить повз небажані книжки».
Автор «Щоденника книгаря» дає читачам можливість опинитися в круговороті подій, якими живе книгарня і відчути атмосферу книжкового життя.