Епізод 526: Ежен Делакруа, 9 червня 1823 року

Зі щоденника Ежена Делакруа (1798–1863), французького художника, у 1823 р. – мешканця Парижа:

Чому б не скористатися цими протиотрутами від цивілізації – хорошими книгами? Вони дають силу і душевний спокій. Я не можу ставити під сумнів те, що справді добре, але з фанатиками та інтриганами слід бути обережним.

Ми занадто схильні звинувачувати себе в тому, що змінилися, коли насправді змінився сам об’єкт нашої уваги. Ніщо так не засмучує! Наприклад, у мене двоє чи троє, а може й четверо друзів, але я мушу бути різною людиною з кожним із них, або, точніше, показувати кожному ту сторону своєї натури, яку він розуміє. Це одна з найсумніших речей у житті – те, що нас ніколи не зможе повністю пізнати і зрозуміти жодна людина. Зараз я думаю, що найбільше зло в житті – це неминуча самотність, на яку приречені наші серця. Дружина, рівна тобі, має бути найбільшим благословенням у світі, і я би волів, щоб вона була кращою за мене у всьому, ніж навпаки.

(The Journal of Eugene Delacroix, translated by Lucy Norton (London: Phaidon Press Limited, 1995), p. 15. Переклад з англійської)