Епізод 123: Марія Вишневська, 2 травня 1918 року

Зі щоденника Марії Вишневської (1901–1982), у 1918 р. – мешканки Харкова, учениці гімназії:

Вчора цілий день займалася. Ввечері написала листа Полі Лівшиц, копію його зберегла. Цей лист характеризує мій учорашній настрій. Сьогодні була Рая, ходила з нею в «місто». Від нових парфумів трохи паморочиться голова.
 

Так, мало не забула «важливу» пригоду. – Вчора мав прийти В. Н., т. як ми разом збиралися зайти до Лялі, але не прийшов. Вперше його «не поява» не справила на мене жодного враження. От саме тепер він мені абсолютно байдужий. Це дивно, але я відчуваю, що не можу пригадати його обличчя, не можу відтворити його голос. Отже, finita la comedia.

Вже зазеленіли дерева, на вулицях свіжо і сонячно. Тільки тепер, саме на моєму ставленні до В. Н. я бачу, як я змінилася. У мене зникла дурна звичка, звичка хвилюватися через дрібниці. Я стаю дорослою. Мені здається, – я дуже виросла і дозріла.

(запис передатовано відповідно до григоріанського календаря)

(Мария Вишневская, Дневник харьковской гимназистки, 20 августа 1917 – 27 апреля 1918, составитель Андрей Парамонов (Харьков: Харьковский частный музей городской усадьбы, 2007), с. 143. Переклад з російської)

Ілюстрація: Харків, вулиця Катеринославська (тепер – Полтавський Шлях), початок XX ст.