Епізод 47: Ядвіґа Дабулевич, 16 лютого 1940 року

Зі щоденника Ядвіґи Дабулевич-Рутковської (1924 – після 2000?), польської дослідниці-хіміка, письменниці, у 1940 р. – мешканки Львова:

Сьогодні знову не йду до школи, цього разу з причини болів у шлунку. Мати, звісно, мені не вірить і не приховує свого несхвалення. Завдяки тому, що не пішла, я взяла 1,5 літра молока, кілограм вудженого бочка і 5 кг хліба, а ще забрала у шевця зимові черевики Збишека, які віддали поремонтувати. За все це заплатила 118 рублів, і таким чином посеред місяця ми залишилися без гроша.

Після полудня енкаведисти привезли Бернштайнам 8 величезних пнів, а не заставши їх удома, кинули вантаж на проїжджу частину і поїхали геть. Ми стерегли ці колоди до півночі, бо якби їх украли, це був би наш клопіт. Потаємно ми плекали надію, що на знак вдячності вони заплатять Мамусі тих 120 рублів заборгованого чиншу. Ні, нічого подібного. Навіть не подякували за 10 годин вартування на морозі. Повернувшись додому, найспокійніше у світі пішли спати. Взагалі це визначення «найспокійніше у світі» – чистий евфемізм, бо насправді дійшло між ними до космічного скандалу, зрештою не першого і не останнього. Чвари почалися від того моменту, коли Бернштайнова отримала роботу в НКВД, тому що він як шофер виходив на роботу о 6:00 ранку, вона натомість спала до полудня, потім щось поспіхом готувала для себе й Едити, потім довго чепурилася, чесалася і малювалася, щоби врешті близько 3:00 по обіді вийти разом з донечкою до своєї праці, з якої поверталася після півночі. Бернштайн підозрював дружину в романах з енкаведистами і влаштовував їй бурхливі сцени ревнощів.

(Jadwiga Dabulewicz-Rutkowska, Poezja, proza i dramat. Pamiętnik nastolatki, Lwów 1939–1941 (Wrocław: W Kolorach Tęczy, 1998), s. 64. Переклад з польської)

Ілюстрація: співробітники Інституту досліджень висипного тифу періоду німецької окупації Львова у хвилини дозвілля. Препараторка Ядвіґа Дабулевич – перша праворуч.