Цією обставиною є привід істинно пишається, бо статус Імперії є найвищою з усіх можливих форм державної освіти. І лише дуже небагатьох держав удостоювала його вибаглива Доля».
Російська Імперія, як матерія не так політична, як історична, в останні сто років так залапувалася, а іноді кривавими, брудними руками. Досі об'єктивний погляд на цей феномен російської історії неможливий, бо історики, що пишуть тонни праць, займаються переписуванням і трансляцією чиїхось поглядів, давніших. Унікальність подібних щоденників саме в тому, що вони дають можливість складати уявлення про країну самому, перечитуючи відбитки кожного дня.
«26 серпня 1912 року. Сьогодні сторіччя Бородінської битви. Був у соборі. Після літургії був молебень біля поліції. Було збудовано учні та учениці всіх навчальних закладів: гімназисти з музикою, учні старших класів міського училища з потішними рушницями. Після молебню був парад, брали участь гімназисти, городисти, військова команда та стражники. Торгували 3 години. Увечері було парадне гуляння на ярмарковій площі. Показували картини «Наполеон» та ін., грала музика (Розщенфельд та гімназисти). На закінчення був розкішний феєрверк, але багато його не побачили тому, що пішли раніше. Закінчилися свята рано, об 11 годині. Погода вдень хороша, вечір чудовий і теплий».
«2 червня 1913 року. Київ. Прокинулися о 9 год. Поки поснідали та одягнулися, вийшло вже 11 годину. Поїхали до Лаври. Дорогою зайшли до Купецького саду. Він дуже красиво влаштований і чудово міститься ... Оглянув пам'ятник Олександру II, він мені дуже сподобався, особливо велична статуя. Навпроти Купецького саду влаштований вокзал К.Г.Е.Ж.Д., він утримується дуже чисто. У Лаврі тисячі прочан товпляться в огорожі, в церкві. Золоті голови виблискують на сонці, дзвіниця височіє мало не до неба, але потрапити на неї нам не вдалося... Пішли в трапезну, замовили квасу. Сашко купив пиріжків (по 3 коп. шт.). Вони пісні: з капустою, рисом, горохом. Графін квасу 10 коп., квас хороший, хмільний. Прийшли знову до Великої церкви, але не змогли зайти. Я обійшов її довкола. Праворуч похований Столипін, могила добре прибрана зеленню і поставлений чорний мармуровий хрест… Пройшли Хрещатиком, зайшли до кінематографа «Експрес». Прості ціни: ІІ місце 50 коп, ІІІ 35 коп, але зараз знижені. Дуже багато обладнаний, під час сеансу грало тріо скрипка, віолончель та рояль, картини гарні та багато. 7 картин. Вийшли об 11 годині та трамваєм повернулися додому. Погода прохолодна, вдень кілька разів зривався дощ.
«11 жовтня 1913 року. Точив ножі та сокиру. О 3 годині ховали бабусю. Труну опустили до могили о 3 год. 50 хвилин. Ідучи з цвинтаря, зустрів Даню Волошина. Він приїхав закликатись, я запросив його до себе. Увечері був у Москова, взяв листи, завтра їду до Царичанки. Був у біоскопі, ставили картину "Камо прийдеш". Цікаво, але тільки немає дечого. Цілий день хороша погода».
Так завдяки прикажчику Бобошку та «що ожив» його щоденники Ю.В. Погоди читачі отримали можливість не тільки торкнутися історії Російської імперії, а й потримати її в руках, відчути її на смак і колір. Сьогодні дуже важливо згадати про те, що житель Малоросії пише свої щоденники російською мовою, називає себе «людиною російською»!
Відчути Імперію разом із Матвієм Бобошком нам допоміг Юрій Погода, який детально перебрав у своїх руках не лише листочки щоденника, перебравши кожне слово та речення, прикрашаючи їх підібраними ілюстраціями та фотографіями, забезпечуючи поясненнями та пояснювальними виносками. Кобеляцький прикажчик робив свій щоденник тільки для себе, а Юрій Погода зробив його для всіх. Книга є не просто передруковані сучасним способом сторінки щоденника з картинками. Погода провів (і продовжує проводити) справжнє історичне дослідження, вивчаючи біографії героїв щоденника і навіть знаходячи їх нащадків, що живуть. Упорядник забезпечив книгу великим довідковим апаратом, для зручності отримання інформації, яка не завжди відома нашим сучасникам.
Книжка розпочала своє життя. Було б добре, щоб життя цієї книги стало таким же цікавим, як життя автора щоденника – простого жителя Імперії Матвія Титовича Бобошка.
![[personal profile]](https://www.dreamwidth.org/img/silk/identity/user.png){kind=small}
no subject
Date: 2025-03-22 03:23 pm (UTC)Російська Імперія, як матерія не так політична, як історична, в останні сто років так залапувалася, а іноді кривавими, брудними руками. Досі об'єктивний погляд на цей феномен російської історії неможливий, бо історики, що пишуть тонни праць, займаються переписуванням і трансляцією чиїхось поглядів, давніших. Унікальність подібних щоденників саме в тому, що вони дають можливість складати уявлення про країну самому, перечитуючи відбитки кожного дня.
«26 серпня 1912 року. Сьогодні сторіччя Бородінської битви. Був у соборі. Після літургії був молебень біля поліції. Було збудовано учні та учениці всіх навчальних закладів: гімназисти з музикою, учні старших класів міського училища з потішними рушницями. Після молебню був парад, брали участь гімназисти, городисти, військова команда та стражники. Торгували 3 години. Увечері було парадне гуляння на ярмарковій площі. Показували картини «Наполеон» та ін., грала музика (Розщенфельд та гімназисти). На закінчення був розкішний феєрверк, але багато його не побачили тому, що пішли раніше. Закінчилися свята рано, об 11 годині. Погода вдень хороша, вечір чудовий і теплий».
«2 червня 1913 року. Київ. Прокинулися о 9 год. Поки поснідали та одягнулися, вийшло вже 11 годину. Поїхали до Лаври. Дорогою зайшли до Купецького саду. Він дуже красиво влаштований і чудово міститься ... Оглянув пам'ятник Олександру II, він мені дуже сподобався, особливо велична статуя. Навпроти Купецького саду влаштований вокзал К.Г.Е.Ж.Д., він утримується дуже чисто. У Лаврі тисячі прочан товпляться в огорожі, в церкві. Золоті голови виблискують на сонці, дзвіниця височіє мало не до неба, але потрапити на неї нам не вдалося... Пішли в трапезну, замовили квасу. Сашко купив пиріжків (по 3 коп. шт.). Вони пісні: з капустою, рисом, горохом. Графін квасу 10 коп., квас хороший, хмільний. Прийшли знову до Великої церкви, але не змогли зайти. Я обійшов її довкола. Праворуч похований Столипін, могила добре прибрана зеленню і поставлений чорний мармуровий хрест… Пройшли Хрещатиком, зайшли до кінематографа «Експрес». Прості ціни: ІІ місце 50 коп, ІІІ 35 коп, але зараз знижені. Дуже багато обладнаний, під час сеансу грало тріо скрипка, віолончель та рояль, картини гарні та багато. 7 картин. Вийшли об 11 годині та трамваєм повернулися додому. Погода прохолодна, вдень кілька разів зривався дощ.
«11 жовтня 1913 року. Точив ножі та сокиру. О 3 годині ховали бабусю. Труну опустили до могили о 3 год. 50 хвилин. Ідучи з цвинтаря, зустрів Даню Волошина. Він приїхав закликатись, я запросив його до себе. Увечері був у Москова, взяв листи, завтра їду до Царичанки. Був у біоскопі, ставили картину "Камо прийдеш". Цікаво, але тільки немає дечого. Цілий день хороша погода».
Так завдяки прикажчику Бобошку та «що ожив» його щоденники Ю.В. Погоди читачі отримали можливість не тільки торкнутися історії Російської імперії, а й потримати її в руках, відчути її на смак і колір. Сьогодні дуже важливо згадати про те, що житель Малоросії пише свої щоденники російською мовою, називає себе «людиною російською»!
Відчути Імперію разом із Матвієм Бобошком нам допоміг Юрій Погода, який детально перебрав у своїх руках не лише листочки щоденника, перебравши кожне слово та речення, прикрашаючи їх підібраними ілюстраціями та фотографіями, забезпечуючи поясненнями та пояснювальними виносками. Кобеляцький прикажчик робив свій щоденник тільки для себе, а Юрій Погода зробив його для всіх. Книга є не просто передруковані сучасним способом сторінки щоденника з картинками. Погода провів (і продовжує проводити) справжнє історичне дослідження, вивчаючи біографії героїв щоденника і навіть знаходячи їх нащадків, що живуть. Упорядник забезпечив книгу великим довідковим апаратом, для зручності отримання інформації, яка не завжди відома нашим сучасникам.
Книжка розпочала своє життя. Було б добре, щоб життя цієї книги стало таким же цікавим, як життя автора щоденника – простого жителя Імперії Матвія Титовича Бобошка.