Епізод 3: Олесь Гончар, 3 січня 1984 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Олеся Гончара (1918–1995), українського письменника:
 

Були діти з учителькою зі Львова, з 36-ї школи. Запрошують приїхати. Літгурток назвали «Тронка». Треба б поїхати. Але де взяти часу?
 

Микола Мащенко заніс сценарій, хоче ставити «Людину і зброю».
 

Звертаються зі скаргою жителі одного села з Миколаївського р-ну на Львівщині:
 

«Повзуть чутки про нищення церков у сусідніх районах. А тепер нависла загроза і над церквою в нашому селі Крупському... Місцеві керівники склали акт, що вона в аварійному стані і її треба знести. А насправді церква в доброму стані і може простояти ще не одне покоління!»
 

Так пишуть і запитують:
 

«Яка невидима мафія стоїть за руйначами пам’яток?.. А скільки пам’яток вже знищено, і ніхто не поніс заслуженої кари!.. Невже сьогодні найголовніша проблема у нас – руйнування церков, розпалювання антагонізмів серед громадян?»
 

(Олесь Гончар, Щоденники, Т. 3, 1984–1995, упорядкування Валентини Гончар (Київ: Веселка, 2008), с. 5)

Ілюстрація: та сама церква Різдва Богородиці в с. Крупське тепер Стрийського району. Фото Миколи Жарких, 1989 р. У 1991 р. її все-таки розібрали.