Епізод 402: Олесь Гончар, 5 лютого 1967 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Олеся Гончара (1918–1995), українського письменника:

Зближується все, з плавень сарматських, з Новомосковських напливає собор. Ломівка стала Зачіплянка, все, змістившись в просторі, зблизилось, зажило вже у новій поетичній географії, в нових взаємозв’язках, і почуваєш, як із цих зближень, реальностей, із твоїх уявлень, фантазій і візій виростає щось єдине, народжується ота моцартівська гармонія мистецтва... Буде «Собор»!

Після «Альп» жодна книга не писалася так «запойно», як «Собор». Мені помагає вища сила. Назову її по-давньому: Бог.

І дякую їй.

Треба повернутись (бодай частиною фільмів) до німого кіно. Воно мало величезні переваги. Воно допомогло б нам відродити, оновити це мистецтво на іншому, вищому, рівні.

Є, виявляється, справжні історики на Україні. Один із них – Брайчевський...

(Олесь Гончар, Щоденники, Т. 1, 1943–1967, упорядкування Валентини Гончар (Київ: Веселка, 2008), с. 411)

Ілюстрація: Олесь Гончар на металургійному заводі в Кам’янському (тодішній Дніпродзержинськ) під час збору матеріалу для роману «Собор», літо 1967 р.