Епізод 420: Анджей Бобковський, 23 лютого 1942 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Анджея Бобковського (1913–1961), польського письменника, у 1942 р. – мешканця Парижа:

Ожеледиця, якої я ще ніколи в житті не бачив. Увесь Париж ніби покритий склом. При трьох градусах морозу падає дрібний дощик, густий і безнастанний. Автобуси перестали ходити, і я йшов від Орлєанської брами пішки. Біля мосту, посеред дороги впоперек, стояв перший автобус, який виїхав зранку і зіслизнув, їдучи під гору. Люди обв’язують собі черевики шматами або шнурками і ходять мов паралітики. А я шаленів від захвату. Підбігав кілька кроків і потім їхав довгий шмат. Кожне дерево, кожна галузка покриті льодом. Працю закінчили на годину раніше, щоб працівники могли нормально повернутися додому. Бо ожеледь. Повертаючись додому, я здійснив чудовий, довгий спуск на підошвах з мосту аж далеко за міст. Я мріяв про ковзани. Можна до самого дому доїхати на ковзанах.

Знову читаю «на фунти» Бальзака. «Розкоші і злидні», «La peau de chagrin» [«Шагренева шкіра»]. Їжджу в метрі з повною торбою Бальзаків.

(Анджей Бобковський, Війна і спокій. Французький щоденник 1940–1944, переклад з польської Олеся Герасима (Київ: Критика, 2007), с. 300–301)