Епізод 406: Роберт Петре, 9 лютого 1709 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Роберта Петре (1682–1725), офіцера шведської армії, у лютому 1709 р. – фенріка Гельсингландського полку:

Ранком полки виступили маршем з раніше описаних квартир. За наказом Його Королівської Величності ми підпалили усе місто з передмістями і довколишніми селами, з тим, щоб нічого не дісталося ворогові, ні клаптика сіна або соломи. Потім ми йшли через ліс, хоча просуватися там могли з великими труднощами, так що артилерії довелося поділитися упереміш з нашим полком, тому що інших піхотних полків, окрім нас, там не було, тому в кожної роти тепер було кілька артилерійських возів, про які повинен був потурбуватися командувач підрозділом, у тому числі захищати їх у разі нападу ворога. Мені в напарники дали капітана Шеблада з однією гарматою і шістьма возами боєприпасів. Його Королівська Величність, що приєднав до своїх сил кілька полків кавалерії, виступив з гвардією уранці з Котельви, попрямував з цією кіннотою по дорозі до села Хухри. Там йому зустрілося кілька форпостів, у цілому дві тисячі чоловік. Його Величність переслідував їх до вищезгаданого села, що знаходиться вже в Росії, і далі до великого міста, де стояла російська армія під командуванням генерала Репніна, місто це називалося Охтирка. Коли ми увечері, вже при місяці, вибралися з лісу і вийшли на дорогу, по якій Його Величність переслідував ворога, то дорога була так усипана трупами, що за усього бажання неможливо було збитися на шляху до села. Навпаки, можна було скоріш оглядітися і йти повз неї до міста, де спостерігалися такі самі знаки того, що тут проходили шведи. Проте обережністю не слід було нехтувати, тому спочатку в село був відправлений на розвідку чоловік, який дав нам знати, що тут можна стати табором на ніч. У село ми встигли дійти тільки після півночі, і виявилось, що на роту доводиться не більше двох хат.

(Яніна Пінчук, “Похід армії Карла XII на Слобідську Україну: відображення події в щоденнику шведського фенріка Роберта Петре”, Сіверянський літопис 2 (2016), с. 122–123)

Ілюстрація: Густаф Улоф Седерстрем, «Карл XII та Іван Мазепа після Полтавської битви».

Comments

[paserbyp]

Роберта Петре народився у 1682 року у містечку Арбога.

З 1699 року він працював помічником юриста, а 25 квітня 1702 року вступив на військову службу за контрактом, залишивши навчання в університеті. Він брав участь у битвах Великої Північної війни на узбережжі Балтійського моря. В 1708 році був у складі обозу Левенгаупта, і брав участь в битві під Лісною.

Свій щоденник він почав вести у 1702 році, коли служив у Ліфляндії під командуванням генерала Левенгаупта. У квітні–червні 1709 року він перебував із своїм взводом в облогових траншеях поблизу Полтавської фортеці. Під час битви 27 червня 1709 року він потрапив у полон і пізніше був направлений до Сольвичегірська, розташованого біля витоків Північної Двіни. Звільнився лише у травні 1722 року.

Роберт Петре помер у 1725 році в Швеції. Його щоденник, був переданий до архіву. З часом його знайшов в архіві університету у м. Упсала, Август Квінерштедт...