Епізод 365: Ольга Кобилянська, 30 грудня 1883 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Ольги Кобилянської (1863–1942), української письменниці, у 1883 р. – мешканки Кимполунга, тепер Румунія:

Сьогодні, власне кажучи вчора, одержала дуже гарного листа від Макса, в якому він мені також пише, що прочитав усі мої новели. Загалом дав дуже гарну оцінку й заохочує мене до писання. Боже, так гарно ще ніколи ніхто не писав до мене як він.

Сьогодні ввечері відбулася остання репетиція. Завтра вистава. Мені вкрай цікаво, як удасться п’єса. На цих репетиціях нудьгую жахливо. Сьогодні пізнала я Козуба і як грубіяна. Ф. сказала йому, що він тому не хотів грати свою роль, бо мусив тут оголосити свою любов і без взаємності. Козуб лежав витягнувшись у кріслі. «Ох, Ґєню, це мені байдуже, це не вражає мене!». Це сказав він, так зухвало і грубо, що я мало не здригнулася, але я не дивилась на нього і не рухалася з місця.

Зухвалий, обмежений дурень! Він, я...

Я справді загралася, і я тепер задоволена, що це так склалося.

Між мною і Зосею немає гармонії й ніколи не буде.

(Ольга Кобилянська, Зібрання творів, Т. 9, Щоденники. Публіцистика. Критика. Спогади. Автобіографії, упорядник Володимир Антофійчук, переклад з німецької Ельпідефора Панчука (Чернівці: Букрек, 2022), с. 20–21)