Епізод 320: Володимир Винниченко, 15 листопада 1926 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Володимира Винниченка (1880–1951), українського письменника, громадського і політичного діяча, у 1926 р. – мешканця Парижа:

Дощ. Туман.

Лист до Леночки. (Прохання помогти переправити гроші від РУХ’у. Пропозиція привезти їх. Тоді хай телеграфує «oui». Коли ж приїхати й привезти не може, але може вислати порціями чи як інакше, хай телеграфує «bien». Коли ж нічого не може – «non»).

Старанно плету, як павук, нитки відносин з Україною. То до одного кутка просную, то до другого, але чека акуратно рве їх, і даремно я чекаю відповіді. Дурні бюрократи, шкодять тільки собі ж. Але інерція та механічність урядовця не має нічого спільного з інтересами справи і з ініціятивою. Наказано рвати, і рве, не міркуючи.

Перепелиця знайшов «добродія», що згоджується зробити послугу: перевести гроші з України, треба тільки за цю ласку заплатити спекулянтові тисяч п’ять франків. Цікаво, скільки з цих грошей прилипне до рук «добродія» Перепелиці?

(Володимир Винниченко, Щоденник, Т. 3, 1926–1928, редактор Григорій Костюк, упорядкування текстів Олександра Мотиля (Київ; Едмонтон; Нью-Йорк: Смолоскип, 2010), с. 233)