Епізод 539: Борис Гмиря, 22 червня 1941 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Бориса Гмирі (1903–1969), українського оперного і камерного співака, який у червні 1941 р. перебував у Криму:

Прокинувся від сильного блиску сонця у вікно. Свіжий м’який струмінь сонця у відчинені двері балкону приємно пестив тіло, дихальні шляхи. Все радісно, святково виглядало навколо. Ласкавою бризкою грало мирне тепле море, відсвічуючи міріади променів сонця у дрібних звивинах своєї поверхні. Навколо дзюрчать струмки від джерел, які прориваються з землі навколо санаторію. Дерева на схилі гір і навколо в напівдрімоті пестилися променями свіжого сонця... Все раділо, все насолоджувалося прекрасним поєднанням природи, все мирно ніжилося...

До сніданку вирішив покупатися, але не витримав... Сьогодні я їсти хочу, ой як!.. Піду купатися після сніданку.

Поснідали. Йдемо з їдальні, прямуючи до моря...

По дорозі репродуктор... Слухайте всі. Говорять і передають усі радіостанції. Говоритиме Молотов!..

Серце тьохнуло при цьому імені. Останні роки це ім’я кожного разу сповіщало тільки війну.

Так і є. Знову війна. Війна страшна, кровопролитна, не на життя, а на смерть. Як громом оглушило це повідомлення. Все повалилося, все покотилося до дідька у провалля...

Знову злигодні, знову холод, голод, знову смерть і смерть...

Чекаємо можливості виїхати до Києва до 4-го липня.

(Борис Гмыря, Дневники. Щоденники, 1936–1969, составитель Анна Принц (Харьков: Фолио, 2010), с. 234–235. Переклад з російської)