Епізод 348: Євген Сверстюк, 13 грудня 1998 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Євгена Сверстюка (1927–2014), українського філософа, літературознавця, громадського діяча, політв'язня радянського режиму, у 1998 р. – президента Українського ПЕН-клубу:

Часом я заглядаю в кімнату, де дружина з тещею дивляться телевізор. Їм стає ніяково, і вони починають переключати канали.

Сьогодні я застав сцену: червоне авто наздоганяло чоловіка, а звідти крик: «Ты не уйдешь». На другому каналі була реклама Кока-Коли – «для вашего здоровья». Наступний: ковбой з рушницею увірвався в її житло і скомандував: «Раздевайся», нагадавши, що вона мала бути вбита ще тоді-то. В наступному каналі танцювали фіолетові тіні під диявольські мелодії.

Цього не витримують нерви, навіть загартовані. Тоді в наступному каналі явився сердитий молодий чоловік з якогось серіалу і грізно сказав коханці: «Деньги – это все, о чем ты можешь думать».

Нарешті, трапився україномовний канал, де поважний чоловік міркував про цілковиту приватизацію фабрики телевізорів «Славутич» і погашення боргів у мільйони грн.

Я вийшов з переконанням, що борги треба платити, а телевізори виробляти і дивитись.

...Щоб не відстати від життя.

Бідна Клавдія Федорівна! Все життя вона була вчителькою і твердо вимагала від дітей справедливости, доброти, охайности в одязі і в поведінці. Деякі і досі пишуть їй подяку.

Тепер їй бракує сил вийти за поріг хати, вона часом і засинає під грім диявольських барв і мелодій.

Їй бракує сил задуматися над сповіддю і причастям. Починаючи від комсомольської юности, вона до церкви не заходила. У неї завжди був зразковий «ленінський куток». А сповідь? Перед ким сповідатися? І в чому? Порівняно з тим, що вона бачить лише за один вечір по TV.

А гріх вмикання телевізора їй на старість можна й простити...

Хтось із її ровесників вчора в автобусі обурювався: «Независимость! От кого независимость? От детей? Кому независимость?». «В самом деле – повыдумывали, чтобы дурить нам головы», – погодився сусід.

(Євген Сверстюк, Вічна туга за справжнім. Щоденникові записи, упорядник Олена Голуб (Луцьк: ВМА «Терен», 2018), с. 118–119)