Епізод 296: Микола Олександрович Василенко, 22 жовтня 1984 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Миколи Василенка (1924–2018), українського поета і письменника, у 1984 р. – мешканця Херсона:

Знайомий самодіяльний поет Роман почав писати вірші російською мовою. Питаю: Що змусило тебе залишити українську і перейти на «общепонятный»? Він відповів не одразу, довго думав, ніби щось пережовував у собі, потім сказав, що тепер усе по-російськи і україномовну поезію не читають, народ не сприймає українську мову, не хоче за неї боротися, а поскільки не хоче, то чому він повинен хотіти, навіть Шевченко і той, коли зрозумів, що українська мова не виживе, почав писати російською. Я пояснив, що Шевченко писав прозові твори і щоденник російською, але не тому, що «українська не виживе», а тому, що йому заборонялося малювати і писати, а він був покликаний Небом писати, тому писав і друкував, але під прибраним іменем К. Дармограй. Тільки через двадцять років царська охранка розшифрувала, що під псевдонімом Дармограй був Шевченко.

Зрештою, якщо я не писатиму українською, ти не писатимеш та ще хтось не писатиме, то тоді справді українська мова може загинути.

«А я і не знав», – молодий сказав поет, вилупивши очі.

Генеральний секретар ЦК КПРС К. У. Черненко відповів на запитання Президента США Р. Рейгана: чи готовий Радянський Союз вести діалог із США про контроль над озброєнням з виробленням угоди про повну і загальну заборону ядерної зброї? (газета «Наддніпрянська правда»). Черненко відповів, що так, готовий. Це перше розумне зрушення в новій політиці Кремля. Поганий мир кращий доброї війни. Дай, Боже, нашому теляті вовка з’їсти.

Дехто прізвище Пікассо ставить наголос на другому складі, інші – на останньому. Пабло Пікассо за національністю іспанець, народився 1881 року на півдні Піренейського півострова, де наголос ставлять на другому складі, але більшу частину свого життя він прожив у Франції, де наголос ставиться на останньому складі слова. Геніальний майстер пензля прожив до дев’яностолітнього віку.

На жаль, і досі трапляються «художники», які зациклилися на соцреалізмові, і картини Пікассо називають дитячими витівками. Не розуміють, що мистецтво – це витвір постійно оновлюючого світу людської уяви. Пікассо – відкривач і послідовник такого світу.

(Микола Василенко, Курай для пожежі, Т. 1, Щоденникові записи 1970–1985 рр. (Київ; Херсон: Просвіта, 2007); http://prosvita-ks.co.ua/books/vasilenko/kuraj/kuraj1984.htm)