assassins_cloak: (Default)
Плащ убивці ([personal profile] assassins_cloak) wrote2024-04-28 11:00 am

Епізод 119: Євген Чикаленко, 28 квітня 1921 року

Зі щоденника Євгена Чикаленка (1861–1929), українського громадського діяча, видавця, у 1921 р. – мешканця Відня:

Довідавшись з Галиного листа, що 27-го буде переїздити через Відень до Аккерману Др. М. А. Галин, я поїхав до Д-ра Матюшенка, де й стрів його. Він постарівся, одряхлів, але каже, що здоровий. Сам він родом попович з-під Аккерману і має там багато родичів і їде тепер до брата, який має великий виноградник і вважається за дуже багатого чоловіка. Присоглашав і мене їхати разом з ним, бо відтіля недалеко й до Перешор, то завжди можна встановити зв’язок. Поки що я ще не думаю про це, а коли перестануть платити пенсію і не можна буде дістати грошей на прожиття, то, може, справді, доведеться й про Аккерман подумати, якщо румуни пустять туди мене, не бессарабця родом, як Галин.

У Матюшенка стрів і полковника Поплавка, що був за Ц. Ради генерал-губернатором в Одесі і цими днями приїхав з України. Він оповідає, що ввесь час проживав нелегально на Україні і приїхав сюди удостовіритись – чи справді тут, у Петлюри, є така сила, що зможе прийти і визволити Україну, на що так сподіваються на Україні і чим так підбадьорюють себе повстанці. Тут він упевнився, що у Петлюри ніякої сили нема, а всі надії покладаються на повстанців на Україні так, як ті – на петлюрівську силу. Виходить, що й ті, й ті дурять себе надіями, сподіваючись одні на одних, а тим часом через те пропадає на Україні самий цвіт свідомого населення, бо большевики його винищують. Він про це робив доклад у Відні, перед великим зібраннєм наших еміґрантів. Тепер всі антипетлюрівці обвинувачують Петлюру в тім, що він сидить в Польщі і, «брязкаючи» зброєю, провокує українців на повстання і тим їх підводить під розстріли! Але якби не було ґрунту до повстань проти большевиків, то скільки б Петлюра не «брязкотів зброєю», то їх би не було; очевидно, й без Петлюри вони були б, бо це ж повстають ті самі елементи, які дали змогу большевикам виперти Петлюру з України. Не знаючи большевиків, ідеалізуючи їх, вони не підтримували Директорії, а навпаки помагали большевикам виперти її; тепер вони побачили, що помилялись, і тепер вже підтримують Петлюру проти большевиків і навіть самі без Петлюри повстають проти них. Якщо дивитись на заміри й заходи Петлюри як на провакацію, то так само треба було б дивитися на всі неудачні повстання і боротьбу, що велися до Хмельницького проти Польщі, і на всі польські повстання проти Росії та всю боротьбу російських революціонерів проти царського уряду аж до 17 року, але якби не було тої боротьби, то не булоб, очевидно, й того успіху, якого вона врешті досягла.

Поплавко, як і всі антипетлюрівці, каже, що треба покинути боротьбу проти большевиків, а йти еволюційною дорогою українського життя на Україні.

Ввечері несподівано прийшов до Матюшенка бувший прем’єр петлюрівського уряду А. М. Левіцький, який приїхав до Відня до хворої жінки своєї і зайшов до Матюшенка, як свого товариша, порадитись про операцію жінки.

Він одповів, що після підписання Рижського договору офіціально поляки вже не признають українського уряду, вважають всіх українців за приватних людей – біженців і потроху ще допомагають їм грішми, бо не хотять відпихнути від себе українців, не знаючи, як складуться в близькім будущім обставини. Вони ясно бачили, що тільки невеличка армія українська врятувала Польщу від остаточного розгрому, коли польська армія панічно тікала від большевиків.

Коли ж не можна буде всидіти в Польщі, то петлюрівський уряд з армією переїде до Болгарії, на що вже є згода Стамбулінського. А може, такої потреби й не буде, бо по певним відомостям і в Московщині піднімаються широкі повстання і коли розпустяться ліси та попідростають жита, тоді наша армія потроху буде переходити на Україну і вливатися в повстанчі загони і орґанізовувати та об’єднувати їх. Вже тепер багато перейшло поодиноко й групами старшин для підготовки ґрунту. Коли перейде на Україну одиночками й групами вся армія, то, напевне, туде перейде й Петлюра. Хоч противники його й кажуть, що у нього на це не хватить духу. Побачимо!

Як не перейде, то вмре морально, а коли перейде і там буде розстріляний, то український народ матиме Святого Симона, що може буде корисніший за живого. А коли йому вдасться об’єднати повстання і вигнати большевиків, то він стане вище Пожарського та Гарібальді!

(Євген Чикаленко, Щоденник (1921), упорядкування, передмова та коментарі Інни Старовойтенко (Київ: Темпора, 2015), с. 145–146)





Post a comment in response:

This account has disabled anonymous posting.
(will be screened)
(will be screened)
If you don't have an account you can create one now.
HTML doesn't work in the subject.
More info about formatting