Епізод 58: Костянтин Самбурський, 27 лютого 1921 року

Зі щоденника Костянтина Самбурського (1867–1934), українського краєзнавця, псаломщика, у 1921 р. – мешканця села Гужівка тепер Прилуцького району Чернігівської області:

Часто останніми днями мимо Гужівки ходить панцерник. Сьогодні також пройшов панцерник у напрямку Ічні та Прилук.

Кажуть, що Прилуки зайнято партизанами, і червоноармійці не можуть їх вигнати з міста.

Сьогодні п’яна міліція з’явилася в хату Павла Андрійовича Шута шукати самогонний апарат. Міліція почала дебоширити, погрожувати Шуту револьвером та ін. Аж тут з’явився з весілля брат Павла Шута, Дем’ян, він також був помітно напідпитку. Коли ввійшов у хату Дем’ян Шут, міліціонер спрямував у нього револьвер і наказав «Ані руш!». Випадково Дем’ян Шут одягнув чемерку свого родича Омеляна Платоновича Кузьменка. У кишені чемерки виявився револьвер Кузьменка. Коли міліціонер спрямував револьвер на Дем’яна Шута, то Дем’ян Шут також вийняв з кишені револьвер і спрямував на міліціонера. Почалися з’ясування. В Шута відібрали револьвер. Шут повідомив Кузьменку. З’явився сюди Кузьменко, і почалися розбірки міліції з Кузьменком, що майже перейшли в бійку. Міліціонер заявив, що він вирушає в Ічню і викличе загін. Міліціонер взяв випадкову підводу й поїхав у Ічню. Поїхав туди і Кузьменко. Крім цього, кажуть, міліція покусала жінок, дружин Павла і Дем’яна Шутів. Міліція напилася самогонки разом із членами спілки іченської молоді, які вчора давали концерт.

Кажуть, що в Гужівці женуть самогонку.

Кажуть, що в Кронштадті змова матросів проти радянської влади. На чолі змови генерал Козлов. Також змова ніби в Одесі. Тут виступає гетьман Скоропадський.

(запис передатовано відповідно до григоріанського календаря)

(Костянтин Самбурський, Щоденники. 1918–1928 рр. Гірка українська історія очима псаломщика з Гужівки, упорядники Віктор Моренець, Віталій Шевченко, переклад з російської Віталій Шевченко та ін. (Київ: Гнозіс, 2015), с. 257)

Ілюстрація: хата в Гужівці, де розташовувався музей старожитностей. Біля неї, вірогідно, стоїть Костянтин Самбурський. 1905 р.