Епізод 549: Невідомий мешканець Одеси, 2 липня 1928 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника невідомого мешканця Одеси, ймовірно, молодого чоловіка єврейського походження:

Нещодавно розмовляв з двома дівчатами Лі. і Кл.; обидві сироти, у них батьків убили під час погромів, у першої – в Херсоні, у другої – в Городищі. Вони розповідали мені, як це сталось, і як вони врятувалися. Жахливі історії. Обидві вони з сучасних дівчат. Кл. працює на цукр. заводі й отримує 35 р. на місяць. Робота на заводі сезонна, 7–8 м. на рік, 1 м. дають відпустку і доводиться місяці 3 бути безробітною, отримуючи допомогу в 50% зарплатні, але декотрі знаходять собі роботу. Влітку зав[од] працює цілодобово, у три зміни. Вони дуже багато говорили щодо куріння і пиття.

Характерно, що вони виступають проти куріння жінок, вважають, що мужикам теж не слід курити. Незадоволені питущими. Свій вільний час проводять у клубі, рідко гуляють. Одна в комсомолі. І там є відкриті антисеміти. У них є знайомі росіяни. З однією росіянкою навіть у добрих стосунках, за їхніми словами вони до неї ставляться добре, а від неї інколи помітиш дещо вороже ставлення, хоча приводів вони не дають. Говорили про те, що вони взагалі за Рад. владу, але євреям особливо треба триматися Рад. влади і пригадували погроми.

Мені довелося днями провести ніч на вільному повітрі. Я до 2 г. гуляв у саді, насиченому повіями і всюди ними і взагалі «гулящою» чоловічою молоддю. Міліціонер, який проходив, не чіпав нікого, тільки пару повій він перепитав – «кольору глини», і будив усіх сплячих на лавках.

Сплячих теж доволі багато. Під ранок я проходив тим же садом, була вже година 5, в полі світло (світає о 3½ г.), і я побачив цікаву картину, склавши майже правильний квадрат у 3–4 аршини стороною, лежала група безпритульних, переплівши ногами, руками і т. д. Закинувши голову іноді в прямо там неможливе положення, так лежали вони.

Цієї ночі я кілька годин стояв і дивився, як в іншому місці робітники здійснювали автогенне зварювання рейок, спочатку рейку перепилюють з двох боків у тому місці, де вона зіпсована, і виймають брусок, це завжди в місцях заклепування, потім вставляють інший брусок, заклепують і проводять зварювання. [Далі нерозбірливо].

Хороший робітник встигає за ніч (5–6–7 год. роботи) виконати 8–10 брусків, тобто зробити 16–20 різань. Новачок удвічі менше. Раніше це робили вручну. Освітлення вони теж отримують з дротів шляхом з’єднання їх з рейками за посередництвом грузильця зі шматка заліза.

Автогенне зварювання проводять теж електрикою, але для нього стоять спец. трамваї, в яких машини виробляють потрібну енергію. Яскраве світло осліплює людину. Під час отримання, коли відбувається сплавлювання рейки, робітник одягає щось наче як ящик з віконечками на голову і так спостерігає за своєю роботою. Серед робітників були і євреї, і росіяни. Взаємини між собою товариські. Начальник їхній більш знаючий, не командує, а радить. Працюють весело і пишаються успіхом. Характерно, що завжди було кілька людей, які спостерігали з цікавості за роботою. Робітники навіть здивувалися: «чого це ви спати не йдете?».

Зранку в садах міста можна було знайти багато цілком добре одягнутих людей, які спали або дрімали на лавках. Багато молоді зустрічалося на вулицях, що поверталася звідкись. Вночі були й веселі сценки, в одному будинку всю ніч співали і веселилися, двері були відчинені на вулицю, декотрі виходили. Було видно і молодь, що вешталася. В ін. місці сім’я росіян також веселилася всю ніч. Стояв стіл, повний усіляких страв. Це було з суботи на неділю.

(“Дневник 1928 года”, Дім князя Гагаріна 6, ч. 2 (2011), с. 57–59. Переклад з російської)

Ілюстрація: Пасаж в Одесі, 1928 р.