assassins_cloak: (Default)
Плащ убивці ([personal profile] assassins_cloak) wrote2025-05-29 09:31 am

Епізод 515: Януш Корчак, 29 травня 1942 року

Зі щоденника Януша Корчака (Генрика Ґольдшміта) (1878/1879–1942), польського письменника та педагога єврейського походження, у травні 1942 р. – директора Дому сиріт у Варшаві:

Хочеш випробувати свою стійкість перед люттю – спробуй допомогти розтелепі.

Даєш їй до рук папір, щоб його передала – завтра – особисто в руки – точна адреса і час. А вона загубила той папір, або забула взяти, або часу не мала, або возний порадив інакше. Піде завтра. Все одно. Зрештою, не знає, чи так буде добре. З ким залишить дитину, у неї прання, тільки суконка для дитини.

– Ви не можете відкласти це прання до завтра?

– Зараз спекотно. Я обіцяла.

Їй прикро. Може, нічого з того не буде?

До війни чоловік усе залагоджував.

– Може, я щось зробила не так, але нехай пан не гнівається.



З’ясовую матеріальне становище родини – подала клопотання, щоб прийняли хлопця.

– Він може спати тут. Тут чисто.

– Це ви називаєте чисто? Якби пан до війни...

– Весь день міг би бути у нас.

– А якщо дощ?

– Не мені вирішувати. Я своє написав, а ви ухвалюйте, що робити.

– Пане докторе. Що це за дитина! Ви самі побачите. Будете шкодувати, що в мене тільки один. Під час пологів у мене було п’ятеро лікарів.

Я не кажу: «Ви немудра».

Якось я так сказав матері в лікарні тридцять років тому.

Вона відповіла:

– Якби я була багатою, то була би мудрою.

Іншій я кажу:

– Навіть барон Ротшильд годує дитину лише п’ять разів.

– Його дитина все життя матиме вдосталь їжі.

Кажу:

– Якби дитині був потрібен чай, то Бог дав би вам в одній груді молоко, а в іншій чай.

– Якби ж то пан Бог давав дітям те, що може дати і що дітям потрібне.

Кажу:

– Якщо ви мені не вірите, зверніться до іншого лікаря, якому довіряєте.

– Нехай пан не ображається, але як я можу довіряти людям, якщо я вже часом навіть пану Богу не довіряю.

Такий мовний зворот:

– Коли я його так відлупцювала по дупі, що весь був як у вогні, то мені стало його так шкода, що я, за перепрошенням, почала плакати. [...]

(Janusz Korczak, Pamiętnik i inne pisma z getta, przypisy Marta Ciesielska, posłowie Jacek Leociak (Warszawa: W. A. B., 2012), s. 63–65. Переклад з польської)


Post a comment in response:

This account has disabled anonymous posting.
(will be screened if not on Access List)
(will be screened if not on Access List)
If you don't have an account you can create one now.
No Subject Icon Selected
More info about formatting