Епізод 436: Францішек Смолька, 11 березня 1849 року

[assassins_cloak]

З листа Францішека Смольки (1810–1899), польського юриста, політичного діяча, мешканця Львова, до початку березня 1849 р. – президента австрійського парламенту, який перебував у Кромержижі (тепер Чехія), до дружини Леокадії:

Сьогодні не отримав листа від Тебе. Не завершив сьогодні передачу актів, лише завтра їду до Відня. Беру з собою небагато речей, старий одяг і папери залишу тут у Єленя, і з Відня йому напишу, щоби надіслав їх на Твою адресу до Львова або до Відня.

Скликали з 20 віденських депутатів, з метою утворення провінційних сеймів, з президіального бюро не покликали тільки мене і Візера, напевно в переконанні, що я не дозволю використати себе в такій справі, бачачи у всій поведінці міністерства великий брак такту і політичної обачності. Хіба би вже повністю хотіли віддатися до рук сусідньої держави, що однак може спричинити велике нещастя і європейську війну. Зранку ще напишу звідти пару слів, – а вдень поїду до Відня.

(Dziennik Franciszka Smolki 1848–1849 w listach do żony, wydał Stanisław Smolka (Warszawa; Lublin; Łódź; Kraków: Nakład Gebethnera i Wolffa, 1913), s. 236–237. Переклад з польської)

Comments

[paserbyp]

Народився в родині поручника війська Австрійської імперії, потім соляного урядовця Вінцентія Смольки, який походив зі знімеченої чеської родини, що осіла в Пруській Сілезії, та його дружини Анни Немет — угорки за походженням.

Спочатку навчався вдома, потім в домініканців у Львові. В 1831 році закінчив відділ права Львівського університету. Працював в прокураторії скарбу Львова. В 1834 році почав працювати в адвокатській канцелярії Павела Родаковского, в 1836 році захистив докторат права. У 1840 відкрив власну адвокатську канцелярію.

Після виїзду Северина Ґощиньского з Галичини (літо 1838) був фактичним керівником «Стоваришення люду польського». Протидіяв повстанським тенденціям у ньому, агітації серед селянства, практично розкрив конспірацію. 29 серпня 1841 був арештований, 3,5 роки відбув у в'язниці. До нього неприхильно ставився Людвік Яблоновскі, сприяв вийти з ув'язнення Гуґо Вісьньовскі. 21 січня 1845 отримав вирок смерті водночас з помилуванням; був позбавлений адвокатської практики, працював у канцеляріях інших адвокатів.

1848 — брав участь у революційних подіях у Відні, під час яких намагався врятувати від самосуду збуреного натовпу військового міністра графа Лятура, але марно — його повісили на очах у Смольки.

Після революції 1848 набув маєтки в Моршині (тут експериментував з дренуванням), Корчині, Крушельниці. З 1861 член міської ради Львова, в 1871 програв кілька голосів під час виборів на посаду президента міста Львова Зємялковскому.

В 1868 утворив у Львові «Народно-демократичне товариство» для протидії тій частині польського міщанства, яка під керівництвом Ф.Зємялковского погоджувалась на компроміс з Віднем.

У 1860-х роках був ініціатором і керівником побудови "Кургану Люблінської Унії" на Високому Замку у Львові.

1881 — обраний президентом Державної ради (нижня палата австрійського парламенту). Після відставки цісар надав Ф.Смольці місце у Палаті панів (Палаті вельмож).

Був похований урочисто коштом влади краю на Личаківському цвинтарі Львова.

На площі П.Григоренка у Львові (колись площа Ф.Смольки) у 1913-1949 стояв пам'ятник Францішеку Смольці.