З листа Францішека Смольки (1810–1899), польського юриста, політичного діяча, мешканця Львова, у жовтні 1848 р. – президента австрійського парламенту, до дружини Леокадії:
Сесія триває вже 16 днів. Можеш собі уявити, з чим мені доводиться мати справу як керівникові Палати, якого кожен напастує. Тим не менше, почуваю себе цілком добре. Справи йдуть краще, адже говорять: «Уряд починає грати на лагідніших струнах» – бо спочатку поводився дуже погрозливо. Сьогодні прийшла цісарська прокламація від 19 жовтня – досить добра. Комісари Німецької імперії вже пообіцяли свій приїзд. Палата стоїть дедалі міцніше і неодмінно вийде з цієї історії з честю. Маю в цьому велику заслугу, бо якби не я, панове посли розбіглись би, чого камарилья дуже бажала, тому що в той час у Відні все би перевернулося догори дригом, і з’явився би привід до вторгнення військовою силою і Бог знає чого ще.
Обурює, що вже третій день як немає пошти з Галичини. Напевно, Віндішґрец затримує. Зараз піду до Крауса, щоби цьому зарадити. Військо Віндішґреца стоїть уже напоготові; мости через Дунай знесено, все готово до бою. Я, однак, упевнений, що до бою не дійде. Панове придворні повинні були б додуматись, що їм на майбутнє це не може піти на користь.
Страшенно доять нас зборами. Так, сьогодні ми робили збір для бідної народної міліції у Відні. Я дав 20 флоринів. З цієї причини, можливо, не матиму змоги переслати Тобі в листопаді 100 флоринів. Перешлю скільки зможу.
Не можу сказати, що неспокійний за вас; однак страшно мене гніває, що листи затримують, а власне, що вже три дні нема пошти з Галичини. Пан Віндішґрец буде змушений це пояснити.
Визнали сьогодні за Тарновом окремого посла.
(P. S.). Ми досі залишаємося правомочними, однак коштує чималих зусиль зігнати 192 і втримати у Відні. І з наших, на жаль, утекли кілька; газети вам, напевно, про це повідомляють.
(Dziennik Franciszka Smolki 1848–1849 w listach do żony, wydał Stanisław Smolka (Warszawa; Lublin; Łódź; Kraków: Nakład Gebethnera i Wolffa, 1913), s. 95–97. Переклад з польської)
