Сам Володимир Миколайович Заїка вчився у Глухівській школі № 3, під час окупації відвідував сільськогоспо- дарську школу, де молодь готували до роботи на ні- мецьких садибах; після визволення міста вступив на природничо-географічне відділення Глухівського вчи- тельського інституту. У 1945 році за успіхи у навчан- ні йому було призначено Сталінську стипендію. Цього ж року, по завершенні навчання, його залишили в ін- ституті як організатора комсомольської роботи, але у 1946 році відправили працювати на Львівщину. Потім він був переведений до Київської області і вже з 1949 року почав працювати на Глухівщині, спочатку у сели- щі Червоне (тоді районний центр), а згодом – інспек- тором Глухівського районного відділу освіти. Один із перших у районі удостоєний міністерської відзнаки «Відмінник освіти УРСР». У 1963 році Володимир Миколайович перевівся на ро- боту до середньої школи № 1, де через рік став завучем. Останнім місцем роботи стала середня школа № 4, де він викладав історію та географію і працював завучем.
no subject
школі № 3, під час окупації відвідував сільськогоспо-
дарську школу, де молодь готували до роботи на ні-
мецьких садибах; після визволення міста вступив на
природничо-географічне відділення Глухівського вчи-
тельського інституту. У 1945 році за успіхи у навчан-
ні йому було призначено Сталінську стипендію. Цього
ж року, по завершенні навчання, його залишили в ін-
ституті як організатора комсомольської роботи, але у
1946 році відправили працювати на Львівщину. Потім
він був переведений до Київської області і вже з 1949
року почав працювати на Глухівщині, спочатку у сели-
щі Червоне (тоді районний центр), а згодом – інспек-
тором Глухівського районного відділу освіти. Один із
перших у районі удостоєний міністерської відзнаки
«Відмінник освіти УРСР».
У 1963 році Володимир Миколайович перевівся на ро-
боту до середньої школи № 1, де через рік став завучем.
Останнім місцем роботи стала середня школа № 4, де
він викладав історію та географію і працював завучем.