Епізод 241: Мирослав Кушнір, 28 серпня 1939 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Мирослава Кушніра (1922–1944/1945), українського поета, діяча ОУН, у серпні 1939 р. – учня Бережанської гімназії:

Нагла воєнна гарячка огорнула людей. Кого не стрінеш, кожен про війну. Сьогодні в ночі оголошено мобілізацію, набір коней і роверів. Цілу ніч їздили вози, авта й потяги. До міста прийшли товпи людей, що проводжають своїх знайомих. Авта цілий час возять «мундури». На вулицях появилася самооборона, що повнить варту. Військо має о восьмій годині виїхати. Ці власне новини є темою розмов всіх, хто живе й думає. Ще вчера, помимо свята, почато копати протилетунські рови. Працюють там навіть старці й діти. Ще давніше відкликано початок шкільного року. Вже появилися мабуть паперові дво-, пять- й десятьзолотівки. На місті рух. Всі доми переповнені військом. Все те переплітається з відомостями про граничні інциденти й творить тяжку, дивну чомусь атмосферу. Коли це скінчиться? І чи скінчиться? Чи не буде другої мобілізації, що в ній і я мав би вже піти понюхати пороху.

(Мирослав Кушнір, Невкоєне серце. Поезії, проза, матеріали до життєпису, упорядники Микола Дубас, Ігор Калинець (Львів: Галицька видавнича спілка, 2005), с. 269)

Ілюстрація: площа Ринок у Бережанах невдовзі перед початком Другої світової війни. Фото з колекцій цифрової бібліотеки «Polona».