Епізод 67: Софія Романовичувна, 7 березня 1861 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Софії Романовичувни (1842–1935), польської громадської діячки, у 1861 р. – мешканки Львова, приватної вчительки:

Цілий день учора була зайнята виготовленням чорних кокард для конфедераток, на знак жалоби за загиблими у Варшаві [під час розстрілу демонстрації 27 лютого 1861 р.] і переписуванням пречудової «Молитви» Романовського. Ох! Боже, якби ж вона в кожному серці знайшла відлуння і розбудила месників... Знову падають жертви, знову ллється кров і сльози, але Господь їх порахує, і підніметься Вітчизна... Відбулося траурне богослужіння у ОО. Кармелітів – багато було осіб, переважно одягнених у чорне або принаймні в темне. Попри скорботу, було якось супокійно, і небо було погідне, і сонце так дивовижно світило.

(Zofia Romanowiczówna, Dziennik lwówski 1842–1930, T. 1, 1842–1887, z autografu wydał Zbigniew Sudolski (Warszawa: Ancher, 2005), s. 137. Переклад з польської)