assassins_cloak: (Default)
Плащ убивці ([personal profile] assassins_cloak) wrote2025-05-25 12:36 pm

Епізод 511: Ірина Жиленко, 25 травня 1963 року

Зі щоденника Ірини Жиленко (1941–2013), української поетеси, дитячої письменниці і журналістки, у 1963 р. – студентки філологічного факультету Київського університету:

Ми – на Буковині, в гостях у славетної Люби Молдаван. Будемо робити з Ігорем Грабовським фільм про її ланку.

Я закохалась у Чернівці, просто казкове місто. Погостювали в Ігоревих батьків, які живуть у дуже симпатичному будиночку з квітниками і кроликами. Живи і раюй!

Секретар обкому завіз у село. Дорогою ми не могли намилуватися чарівними буковинськими краєвидами, а секретар мало не матюкався на тих, хто зберігає церковки, як пам’ятники:

– Я категорично проти цього. Правильно сказав Хрущов: «У нас де якийсь князь плюнув – там і пам’ятник біжать ставити». Я вважаю, що доки перед колгоспником стремить хрест – доти він і хреститиметься.

Бідний придурок. І ніби ж добра людина, справний господар, дбає про людей. Ми як напалися на нього за ті церкви, так за чверть години розпропагували його і перевиховали. Сказав: «Хай стоять...».

Стільки було цікавого в цей прекрасний літній день, що можна описувати до ранку. Але не маю ні сили, ні часу.

Господиня напувала нас молоком із мамалиґою, і ми поснули у кімнаті, обтягненій їхніми чарівними, чистої вовни, килимами.

(Ірина Жиленко, Homo feriens: спогади (Київ: Смолоскип, 2011), с. 363)



Post a comment in response:

This account has disabled anonymous posting.
(will be screened if not on Access List)
(will be screened if not on Access List)
If you don't have an account you can create one now.
HTML doesn't work in the subject.
More info about formatting