Олекса Воропай добре відомий в Україні як автор “Звичаїв нашого народу”, однaк серед його творчого доробку є книжки, майже не відомі сучасному українському читачеві. Серед них “Вогні в церкві”, “Українські народні лeгенди”, “Ясир”, “Українські народні загадки”, “В дорозі на Захід”, “Пригоди Марка Чубатого”. Більшість цих книжок в Україні ніколи не друкувалась. 1953 року О. Воропай видав у Лондоні невелику, трохи більше 40 сторінок, книжку “В дев’ятім крузі” — одне з перших у світі документальних свідчень про Голодомор 1932/1933 рр. Завдяки перевиданню 1954 року англійською мовою, робота стала широко відомою. Так, Роберт Конквест у праці “Терор голодом” 37 разів посилався на книжку Воропая.
Відомо, що Олекса Воропай народився в Одесі 9 листопада 1913 року. Дитинство минуло в селі на Херсонщині. Батько хлопчика походив з аристократичного роду. 1919 року був змушений емігрувати, залишивши родину в скрутному становищі. Закінчивши сільськогосподарський технікум, Олекса Воропай працював агрономом на Вінниччині, де його і застав Великий Голод. Спогади про ті часи Олекса проніс крізь усе життя і вже на чужині описав, що бачив. Голодомор став болем його серця ще й тому, що 1933го року померла мати Олекси.
Епіграфом до книжки Воропай взяв вірш Юрія Клена “Терцини”:
Вважай на магію страшних чисел. Ось пекло, це землі частина шоста, А край зелених верб і пишних зел, Що скрізь його покрила вже короста, —Останній в пеклі круг, дев’ятий круг.
1944 року Олекса Воропай з Одеси через Поділля, Галичину, Польщу виїхав до Німеччини. Почались роки поневірянь у таборах переміщених осіб (ці часи Воропай детально описав у книжці “В дорозі на Захід”). 1948 року родина Воропая переїхала до Англії. 1961го в Мюнхені О. Воропай захистив докторську дисертацію.
У 60-70 роки праці з етнології принесли йому визнання не лише в середовищі української еміграції, а й у науковому світі Європи, його роботи друкували у США, Канаді, Франції, Німеччині, Англії. Помер Олекса Воропай 1989, а за два роки в Україні побачила світ його головна праця “Звичаї нашого народу”. Час повернення більшості праць Олекси Воропая ще не настав…
no subject
його творчого доробку є книжки, майже не відомі сучасному українському читачеві. Серед
них “Вогні в церкві”, “Українські народні лeгенди”, “Ясир”, “Українські народні загадки”, “В
дорозі на Захід”, “Пригоди Марка Чубатого”. Більшість цих книжок в Україні ніколи не
друкувалась. 1953 року О. Воропай видав у Лондоні невелику, трохи більше 40 сторінок,
книжку “В дев’ятім крузі” — одне з перших у світі документальних свідчень про Голодомор
1932/1933 рр. Завдяки перевиданню 1954 року англійською мовою, робота стала широко
відомою. Так, Роберт Конквест у праці “Терор голодом” 37 разів посилався на книжку
Воропая.
Відомо, що Олекса Воропай народився в Одесі 9 листопада 1913 року. Дитинство минуло
в селі на Херсонщині. Батько хлопчика походив з аристократичного роду. 1919 року був
змушений емігрувати, залишивши родину в скрутному становищі. Закінчивши
сільськогосподарський технікум, Олекса Воропай працював агрономом на Вінниччині, де
його і застав Великий Голод. Спогади про ті часи Олекса проніс крізь усе життя і вже на
чужині описав, що бачив. Голодомор став болем його серця ще й тому, що 1933го року
померла мати Олекси.
Епіграфом до книжки Воропай взяв вірш Юрія Клена “Терцини”:
Вважай на магію страшних чисел.
Ось пекло, це землі частина шоста,
А край зелених верб і пишних зел,
Що скрізь його покрила вже короста,
—Останній в пеклі круг, дев’ятий круг.
1944 року Олекса Воропай з Одеси через Поділля, Галичину, Польщу виїхав до
Німеччини. Почались роки поневірянь у таборах переміщених осіб (ці часи Воропай
детально описав у книжці “В дорозі на Захід”). 1948 року родина Воропая переїхала
до Англії. 1961го в Мюнхені О. Воропай захистив докторську дисертацію.
У 60-70 роки праці з етнології принесли йому визнання не лише в середовищі української
еміграції, а й у науковому світі Європи, його роботи друкували у США, Канаді, Франції,
Німеччині, Англії. Помер Олекса Воропай 1989, а за два роки в Україні побачила світ його
головна праця “Звичаї нашого народу”. Час повернення більшості праць Олекси Воропая
ще не настав…