З юних літ виховувався в Санкт-Петербурзі під наглядом князя Олександра Меншикова, куди Петра взяли на прохання батька (а не заручником, як припускав О. Лазаревський). Д. Апостол називає Меншикова в листах патроном та добродієм і просить не бути суровим щодо манер сина, а «простие его поступки вменял бы ваше свѣтлѣйшество в поважное свое вибаченя, бо до волѣ извѣстно есть …, же при так высоких лицах и великих монархов дворах нѣгде не обриталися, только в отцовском дому до селѣ жизнь свою провадил».

Служив секретарем і виконував конфіденційні доручення.

Високоосвічена людина, володів латинською, французькою, німецькою, італійською, польською мовами.

Був одружений із Храповицькою, з якою мав трьох дітей:

Софія Апостол, дружина московського генерал-майора Петра Долгорукого;
Олена Апостол, дружина московського дворянина Муравйова;
Данило Апостол (1727 — після 1767), чоловік Марини Будлинської, небоги Гетьмана Кирила Розумовського. Останній Генеральний Хорунжий Гетьманщини.

Від батька отримав у володіння містечко Хомутець (нині село Миргородського району Полтавської області). Д. Апостол у 1754 році звів кам'яну Троїцьку церкву з дзвіницею. Також почав будувати великий родинний двоповерховий палац, який завершив його син.

Петро Апостол — автор «Щоденника» (травень 1725—травень 1727), написаного французькою мовою, який переклав і видав російською мовою Олександр Матвійович Лазаревський. «Щоденник» Апостола містить цінні відомості про політичні події в Російській імперії і є важливим джерелом для вивчення соціально-економічної історії пізньої Гетьманщини.