paserbyp: (0)
paserbyp ([personal profile] paserbyp) wrote in [personal profile] assassins_cloak 2025-02-13 01:54 pm (UTC)

4 березня 1946 р. його було затверджено завідувачем кафедри класичної
філології Львівського державного університету. У квітні усі кафедри
університету отримали розпорядження опрацювати 5-річний план наукової
роботи. Професор Ґаншинець обрав темою роботи кафедри на п’ять років
гомерівське питання, зазначаючи, що це може бути проблемою дослідження і на
50 років. 1 травня 1946 р. йому було оголошено подяку: «За кращі результати в
науковій праці та підвищення якості навчання».

Однак уже 25 травня 1946 р. він пише заяву на ім’я ректора, яка була
задоволена: «В зв’язку з моїм виїздом до Польщі прошу звільнити мене з посади
професора та завідуючого Кафедри Класичної філології днем 10 червня 1946 р.».

27 травня ректор Іван Бєлякевич ще намагався переконати Ришарда Ґаншинця
передумати, однак намарно. При цьому, ректорові довелося вислухати багато з
того, що накопичилося на душі у професора за останні два роки. Зокрема він
сказав, що коли б щодо нього були дотримані елементарні права, то у нього не
було б підстав до від’їзду. На запитання ректора, про які саме права йде мова,
проф.Ґаншинець перерахував наступне: охорона помешкання під час його арешту,
повернення помешкання аж через три місяці, знищення рукописів і книг,
позбавлення титулу професора і доктора та не докладання зусиль до
переатестації, відмова прокурора щодо охорони поточного помешкання і т.д.
Професор окремо зазначив, що про усі ці проблеми він свого часу особисто
проінформував ректора, але той нічого не зробив. У своє виправдання, ректор
заявив наступне: «Але ж я настільки завантажений, тому потрібно було до мене
ходити і ходити, тоді я б про це пам’ятав».

Розуміємо, що рішення про виїзд до Польщі не виникло спонтанно, але було
викликане низкою факторів. Перш за все, стало очевидним, що надій на
збереження польського Львова немає. Мабуть, з точки зору професора Ґаншинця, з
цього виникало наступне: виїзд до Польщі залишається єдиною можливістю
об’єднатися зі своєю сім’єю, розлука з якою розтягнулася на довгі два роки.
6 червня 1946 р. було видано наказ ректора про звільнення професора
Ґаншинця, завідувача кафедри класичної філології Львівського державного
університету «в зв’язку з виїздом до Польщі з 10 червня 1946 року»7.

10 червня він виїхав зі Львова в одному з останніх великих репатріаційних транспортів.
На вокзалі його проводжали колеги з кафедри класичної філології.

Друга світова війна завадила реалізації багатьох наукових планів вченого. У
важких реаліях воєнного часу йому довелося працювати не за фахом, щоб
прогодувати свою сім’ю, яка з наближенням лінії фронту виїхала у більш безпечне
місце. Звільнення Львова від німецької окупації дало надію на налагодження
мирного життя, відновлення наукової та педагогічної діяльності у Львівському
університеті. Однак як і багатьом іншим представникам польської та української
інтелігенції, професору Ґаншинцю довелося пройти через ув’язнення, боротися за
повернення свого помешкання та речей. Серед іншого було втрачено щоденник
вченого, який йому довелося власноруч знищити під час обшуку. Вчений довгий
час не хотів виїжджати зі Львова у Польщу, однак прийняв таке рішення, коли
стало очевидним, що надій на збереження польського Львова немає, а виїзд до
Польщі є єдиною можливістю об’єднатися з сім’єю. Очевидно, що це важке рішення
було виправдане в тих умовах і дозволило Ришарду Ґаншинцю продовжити плідну
наукову та педагогічну діяльність.

Post a comment in response:

This account has disabled anonymous posting.
If you don't have an account you can create one now.
No Subject Icon Selected
More info about formatting