Епізод 238: Адріан Оржеховський, 25 серпня 1941 року

[assassins_cloak]

Зі щоденника Адріана Оржеховського (1876–1960), мешканця Одеси, у серпні 1941 р. – фарбувальника фабрики сукна:

Зірвалася буря з проливним дощем і громом, і злилася з безперервним гуркотом гармат. Сьогоднішнє зведення повідомляє: особливо запеклі бої відбуваються на Одеському фронті. Вчора весь день, уночі майже не припиняється гул пострілів. Сьогодні особливо чутно, очевидно фронт наближається, так як вікна і стіни починають тремтіти.

Зараз рівно 4 г. дня. Дощ вщух. Дерева майже не рухаються, але зате грім гармат чути все явніше. Ми буквально напередодні страшних днів. Немає секунди перерви у гуркоті гармат. І в цей час трамваї йдуть, діти бавляться і регочуться у дворі, на вулиці перехожі, в магазинах одиночні покупці, так як усі вони зовсім порожні. Сьогодні отримали картки на хліб по 400 гр. і 500 – працюючим. Починається майже голодування, так як довозу жодного нема і навколо порожнеча. Страшні дні надходять. У газеті повідомляють, що наші у всій Бессарабії та Буковині все підірвали і знищили. Очікують, що у випадку нашого відступу і у нас підірвуть електростанцію, млин та ін. зав[оди], як це було в Бессарабії.

(Адриан Оржеховский, “Записки 1941–1944 гг.”, Дім князя Гагаріна 4 (2007), с. 246. Переклад з російської)

Ілюстрація: будівництво вуличних барикад в Одесі, на роді сучасних вулиць Степової та Заньковецької, кінець серпня 1941 р.