Епізод 557: Анна Франк, 10 липня 1942 року

Зі щоденника Анни Франк (1929–1945), уродженки Німеччини єврейського походження, у 1942 р. – мешканки Амстердама:

Люба Кітті!

Мабуть, я надокучила тобі своїм докладним описом нашого житла, але я вважала за необхідне дати тобі уявлення про те, де я опинилася. Як я тут опинилася, ти дізнаєшся з моїх наступних листів.

А тепер продовження моєї розповіді, бо, як тобі відомо, я ще не довела її до кінця. По тому, як ми прибули на Прінзенграхт № 263, Міп відразу повела нас довгим коридором і дерев’яними сходами прямо нагору, до нашого сховища. Вона зачинила за нами двері, і ми залишилися самі. Марго на велосипеді дісталася сюди швидше і вже на нас чекала.

Наша кімната й решта кімнат були такі захаращені всіляким мотлохом, що годі описати словом! Усі коробки, які протягом минулих місяців переправляли до контори, стояли на підлозі й на ліжках. Маленька кімнатка під саму стелю була напхана постільним причандаллям. Щоб ввечері лягти спати в охайно застелені ліжка, треба було негайно все це довести до пуття. Мати й Марго неспроможні були поворухнути навіть пальцем. Вони полягали на голі ліжка, стомлені, кволі і взагалі... Однак батько і я, двоє прибиральників у нашій родині, готові були відразу братися до роботи.

Цілісінький день ми розбирали коробки, складали речі до шаф, майстрували й стукали і аж увечері, до смерті зморені, попадали в чисті ліжка. Весь день ми не мали гарячої їжі, але нас це не обходило. Мати й Марго були занадто втомлені й збуджені, аби хотіти їсти, батько і я мали забагато роботи.

Вівторковий ранок ми розпочали з того, на чому зупинилися в понеділок. Беп і Міп дещо купили на наші продуктові талони, батько вдосконалив затемнення, ми скребли кухонну підлогу й знову були заклопотані з ранку до вечора. До середи в мене майже не було часу задуматися над великою переміною, що настала в моєму житті. Аж тоді я вперше, відколи ми прибули до сховища, знайшла можливість переказати тобі події й водночас розібратися самій, що, власне, відбулося зі мною і що має ще відбутися.

(Анна Франк, Щоденник, переклад з німецької Михайла Тупайла (Київ: Сфера, 2009), с. 32–33)