Епізод 532: Софія Романовичувна, 15 червня 1863 року

Зі щоденника Софії Романовичувни (1842–1935), польської громадської діячки, у 1863 р. – мешканки Львова, приватної вчительки, волонтерки Січневого повстання:

Коли я писала востаннє, то була шалена і неспроможна спокійно позбирати думки – сьогодні хоча би кількома словами записую минулі дні. – У п'ятницю [12 червня] ми після майже двох тижнів повернулися зі Сокаля, куди поїхали, щоб побачитися з Тадзем. Він трохи схуднув, але здоровий, сильний духом, завжди непохитний. З ним, з Дисею [Штурмівною], найдорожчою обраницею моєї душі, з найдостойнішою Тітонькою і Камцею [Скерськими], з добромисною Флорунею [Штурмівною] і Кларцею, милі були дні. В лазареті я застала зразкове облаштування, а пораненим уже набагато краще – зараз там майже самі легко поранені. Одного дня чергувала. Крім цього, одна пам’ятна подія: вперше в житті зустріла селянина-поета! Що ж, на жаль, повний брак освіти, бо навіть не читає і не пише, якесь ніби безумство і шалена зарозумілість. Часом зблисне промінь думки і поезії. Пам’ятаю пару гарних приказок, а взагалі це явище змушує багато про що подумати.

(Zofia Romanowiczówna, Dziennik lwówski 1842–1930, T. 1, 1842–1887, z autografu wydał Zbigniew Sudolski (Warszawa: Ancher, 2005), s. 274. Переклад з польської)