Епізод 308: Степан Пушик, 3 листопада 1988 року

Зі щоденника Степана Пушика (1944–2018), українського письменника, літературознавця, громадсько-культурного діяча, у 1988 р. – керівника літературної студії Івано-Франківського педагогічного інституту:

У Чернівцях страшна паніка! Невідома хвороба, коли (кажуть, що за одну ніч) повністю лисіють діти; осипається з них волосся, як листя з дерев, і це перелякало буковинців. Вони позабирали зі шкіл учнів, порозбігалися, немовби під час Чернобильської аварії. Нова біда впала на мою землю! Геноцид українського народу. Всім шовіністам він на заваді.

***

Учора в кав’ярні «Юність» я промовляв перед директорами шкіл західних областей. Говорив про мову рідну, про культуру, закликав садити дерева, боротися за чистоту природи. І читав поезії. Коли читав «Сталініста» (цей вірш має великий успіх), то надбіг міліціонер знизу. А я кажу:

– Прошу! Прошу, товаришу міліціонер!

Він зупинився під регіт. Я продовжував читати поезії. А мене оточили директори шкіл, і кожен грав із себе патріота.

 

***

І ще одне велике відкриття подарувала Галицька земля. У Пітричі Томенчук і Лукомський Юрко відкопали невідому церкву-ротонду. Дві церкви за один сезон відкрилися в Давньому Галичі: в Царині під Винницею (винниця – виноградник, так і тепер кажуть на Закарпатті) – Іванівська, а на Пітричі – Петра і Павла. Круглої форми церква. То велике відкриття.

 

***

Бурлить Львів. Почалися задушні дні, і вчора ціле місто зі свічками ринуло на Янівський цвинтар, де священики правили молебні за січових стрільців. Ростислав Братунь виступав там і говорив про славу України й героїв України. До Львова начебто стягнули війська. Народ співав, говорив, плакав. Гримить! Нова доба наступає! Колоніальна система вижила себе, імперія дала серйозні тріщини. Якщо піднімаються цілі народи, то це вже дуже серйозно, і тільки сліпець може сидіти у норі й мовчати.

Був у матері в лікарні (в суботу випишуть) і в сестри на фабриці. У філармонії працюємо над новою програмою Гуцульського ансамблю.

(Степан Пушик, З останніх десятиліть: щоденники Степана Пушика, Т. 1, 1988–1992 рр., за редакцією Ольги Слоньовської, упорядник Ганна Пушик (Івано-Франківськ: Місто НВ, 2021), с. 118–119)