Епізод 40: Ян Маєвський, 9 лютого 1940 року

[assassins_cloak]

Зі щоденникових спогадів Яна Маєвського (1908–1981), уродженця села Корбелюв (тепер Сілезьке воєводство, Польща), у лютому 1940 р. – в'язня радянського табору для військовополонених на Донбасі:

Тієї минулої ночі я бачив дивне видіння чи сон, сам не знаю, як це назвати. Коло 10-тої вечора ми полягали спати, погасили лампу, і тільки через вікно падало трохи світла від електричної лампи на стовпі біля бараку. Ми зі Смоліцьким, Капраком і Дендисем розмовляли. Певної миті я відчув якусь ніби безпорадність і не міг поворухнутися, хоча розум був ясний і я чув голоси колег. Водночас побачив наче блиск світла у вікні. Він почав зосереджуватися в якусь постать і наближатися до мене. В міру того, як він наближався, я розпізнав обриси людини. Вже близько мого ліжка виразно бачив жінку. Коли вона повернула між ліжок до моєї голови, я впізнав тещу. Вона нахилилася наді мною і назвала на ім’я так, як у нас в селі говорили:

– Йонек! Йонек!! Йонек!!!

Я шарпнувся, щоб їй відповісти, запитати, що вона хоче, навіщо сюди прийшла, але не можу ні поворухнутися, ні голосу видобути з себе. Вона, бачачи, що не відповідаю, говорить далі:

– Опікуйся і тими моїми дівчатами, а ще тією молодшою, бо то сирота.

Я хочу відповісти або зрушитися, не можу, а вона почала відступати, ніби відпливати, помалу перетворюючись на хмару, а біля вікна зникла. Залишилося тільки світло, яке падало через вікно, а я в ту хвилину сів на ліжку, вкритий холодним потом. Колеги питаються:

– Чого так скочив?

А я питаю, чи щось бачили. Вони нічого не бачили. Тоді я їм кажу, що бачив тещу. Вони почали сміятись і кажуть, що мені привиділося. То я кажу:

– Певно, я заснув і таке мені наснилося.

А вони сміються, що я не спав, бо ж ми весь час між собою розмовляли:

– То як ти спав, коли говорив.

Тоді я їм розповів усе, що бачив чи що мені наснилося. Вони перестали сміятися з мене і так нам було якось ніяково, бо не знали, що про це думати.

(Jan Majewski, Pamiętnik i dziennik z lat 1939–1946, opracował Andrzej Adam Majewski (Żywiec: Towarzystwo Naukowe Żywieckie, 2023), s. 28–29. Переклад з польської)